Проблеми Firefox-у з плугінами на gmail-і

Останнім часом помітив, що Firefox на gmail-і матюкається, що йому не вистачає якихось плугінів. Виявляється, не тільки в мене така проблема. Спробував доставити плугін для google-talk. Не допомогло. Тоді банально вимкнув ці матючки у Firefox-і: відкрив у ньому about:config і поставив значення plugins.hide_infobar_for_missing_plugin в true.

Створюємо користувача з правами адміністратора в Sabayon-і

Зіткнувся з цікавою проблемою в Sabayon-і: за допомогою графічного інтерфейсу не можна створити користувача з правами адміністратора. Користувач успішно створюється, але не зважаючи на всі поставлені "галочки", не може виконувати деяких адміністративних завдань. Наприклад керувати користувачами о_О

Вирішується проблема... за допомогою терміналу. Треба додати нового користувача у всі групи, в яких перебуває користувач по-замовчуванню (це той, що створений при інсталяції).

Подивитися, членом яких груп є користувач можна командою:

groups <користувач>

А додати користувача у групу слід командою:

gpasswd -a <користувач> <група>

Так, це трошки довгенько, бо додавати слід у кожну групу (їх там штук 10).

Запускаєм a4tech pk-635 у скайпі

Є у мене веб-камера a4tech pk-635. Камера, як камера. І всі проги (як от Cheese) прекрасно з нею працюють. Окрам скайпа. А от якраз для скайпа я її і купував.
Після тривалих пошуків мені нарешті вдалося наставити цю камеру і скайп на спільний шлях:

export XLIB_SKIP_ARGB_VISUALS=1
LD_PRELOAD=/usr/lib/libv4l/v4l1compat.so skype

Щоб кожного разу не запускати скайп через термінал, я зробив собі sh-ник:

#!/bin/sh

export XLIB_SKIP_ARGB_VISUALS=1
LD_PRELOAD=/usr/lib/libv4l/v4l1compat.so skype

Цей sh-ник лежит у мене в PATH-і, і тепер запускаю скайп через нього.

P.S. Дистрибутив - Ubuntu 10.04 LTS.
P.P.S. Скайп - це зло! :)

Ремонтуємо завантажувальний сектор /boot розділу Sabayon-у

Ліричний відступ. Я не люблю grub 2. Як на мене від надто складний порівняно з першою версією. Тому в мене на машинці зазвичай є окремий розділ, на якому стоїть grub, з якого піднімаються всі операційки. А ще, кожна операційка (читай Лінукс) має окремий розділ /boot. Такий підхід дозволяє шифрувати всі інші розділи включно з кореневим (/).

Поставив Sabayon  на нетбук. Ставив з флешки зробленої за допомогою UNetbootin. Встановилось без матюкань зі сторони інсталятора. Проте підняти Sabayon після успішної інсталяції було проблематично. Коли мій старий-добрий grub намагався передати керування розілу /boot Sabayon-а, останній матюкався 13-ю помилкою: "Error 13: Invalid or Unsupported Executable Format". Це означає, що grub 2 не записався у завантажувальний сектор /boot розділу Sabayon-н.

Що треба зробити, щоб це виправити.

По перше, завантажити Sabayon. У мене на нетбіці ще стоїть Ubuntu. За допомогою його я і завантажив Sabayon. Відповідно я:

1. завантажився в Ubuntu, 
2. змонтував /boot розділ Sabayon-у
3. скопіював його блок у Ubuntu-івський конфігураційний файл grub-у /etc/grub.d/40_custom
4. оновив grub Ubuntu-и sudo update-grub (у сторому grub-і достатньо було просто поміняти його єдиний конфігураційний файл без усього цього шаманства).
5. перезаважився і за допомогою мого щойно вставленого блоку завантажив Sabayon з Ubuntu-івського grub-у.

По-друге, записати grub 2 у завантажувальний сектор /boot розділу Sabayon-ну: grub-setup --force /dev/sda1 (де /dev/sda1 - /boot розділ Sabayon-ну). Після перезавантаження все пішло як по маслу.

Unity? Gnome 3? Sabayon!

Ліричний відступ. Колись давно я користувався стільницею KDE 3. Коли ж мій дистрибутив (в той далекий час це був Suse) перейшов на KDE 4... я поміняв і дистрибутив, і стільницю. 

З тих далеких часів багато чого змінилося. Збільшилась кількість компутерів, які я так би мовити адмініструю. Основним дистрибутивом став Ubuntu, а стільницею - Gnome 2.

І якщо адміністрування 1 машинки - це цікаво, то коли їх стає більше, то... і часу на це стає потрібно щораз більше. І це стає проблемою. Не оновлювати систему - як на мене поганий варіант. До того ж якщо машинку використовую і я, то я полюбляю використовувати найновішу версію операційки. Оновлення системи теж проблематичне. Досвід підказує, що оновлення скажімо з Ubuntu 10.04 до 10.10 хоч і спокусливий, але ризикований варіант. Краще поруч із робочою 10.04 поставити 10.10 на окремому розділі і подивитися, чи 10.10 працює нормально. І лише у випадку, якщо так і є, перемикатися на 10.10. Нажаль нормально буває не завжди. На нетбуці я і досі користуюсь 10.04. Тому, що 10.10 не в стані завантажитись на акумуляторі, а 11.04 має кривий драйвер до wi-fi-йної картки.

Проблему з адмініструванням я вже давненько подумував вирішити перейшовши на дистрибутив, який розгортається (rolling). По-перше, відпадає необхідність встановлювати нові версії дистрибутиву. По-друге, якщо якийсь пакунок при оновленні поламаний, то можна відкотитись до попередньої версії.

І про перезід на дистрибутив, що розгортається я б мабуть подумував ще довго. Але на "допомогу" прийшли Unity і Gnome 3 (Gnome Shell). Останню дехто називає Gnome Hell. І щось в цьому є. Обидві стільниці сирі і не готові до використання. Вони глючні, мов продукт одного софтверного гігінта з штаб квартирою у Редмонді. До того ж вони не мають і половини функціональності Gnome 2. 

Як не крути, а прийшов чам змінювати стільницю. Наразі я планую переходити на Enlightment. Він швидкий, красивий і незажраний до апаратної частини.

Тож назріла зміна і дистрибутиву, і стільниці.

Спочатку я планував переходити на Gentoo. Його особливістю є компіляція пакунків з вихідного коду на кінцевій машинці. В теорії це повинно дати деякий приріст швидкодії. За рахунок часу втраченого на компіляцію.

Але зміна дистрибутиву не означає відмову від шифрування розділів диску, великому брату доведеться спіймати облизня ;)

І тут з Gentoo у мене виникли проблеми. І справа не в тому, що лише встановлення Gentoo, - це добрячий квест. А в тому, що встановлення його на зашифровані lvm-розділи з використанням - це ще крутіший квест. Тверезо оцінивши свої шанси на успіх, я зрозумів, що справа практично безнадійна.

Тому я звернув увагу на Sabayon. Це чудо італійського лінуксобудування мені сподобалось на вигляд і майже ідеально встановилось. На відміну від Gentoo у Sabayon встановлення відбувається просто, адже вони скористались anaconda-ю.

Наразі Sabayon використовує Gnome 2, що мене дуже тішить. Коли ж вони він перейде на Gnome 3 (або й до того), я спробую перескочити на Enlightment. На щастя тут він підтримується значно краще, нід в Ubuntu.

При щоденній роботі з Sabayon-ом почали вилазити його глюки. Але детальніше про них (і як з ними боротись) я напишу трошки згодом :D

Ставимо прошивку dd-wrt на роутер dir-400

Опис як ставити dd-wrt на роутер dir-400 з-під вінди (англійською) є на сайті dd-wrt. Нижче є його переклад українською і адаптація під Лінукс, а саме Ubuntu 10.10.

1. Скачуємо власне прошивку з сайту dd-wrt.
2. Встановлюємо клієнт телнет: putty (на відміну від вінди це добро ставиться з репозиторію).
3. Встановлюємо TFTP сервер: tftpd-hda (теж є в репозиторії).

Лінукс і новий l2tp-шний vpn від Beeline

Beeline робить своїм користувачам інтрнету новий сюрприз - переходить на новий vpn - l2tp. Для повідомлення користувачів про це радісне свято Beeline скористався своєю стрічкою новин (її ж усі читають, чи не так?). Про те, щоб повідомити користувачів по електронній пошті світлі голови Beeline не потурбувались. Відповідно 3 грудня тих неуважних, які не читають новин Beeline чекає чудова несподіванка у вигляді незрозумілої відсутності інтернету...

У кращих трідиціях налаштування нового vpn-у описано тільки для Windows-користувачів. Що робити прихильникам Його Стівності, не кажучи вже про якихось там лунуксоїдів - це звичайно їхні осибисті проблеми, а не Beeline-а. На радість своїх прихильників Його Стівність подбали про наявність підтримки l2tp на Його пристроях. А от щодо лінуксоїдів... На жаль, розробники NetworkManager-а не імплементували підтримки l2tp.

Але, на нашу велику рідість є такий чудовий проект як vpnpptp. Скориставшись ним користувачі Beeline і далі зможуть отримувати інтерент-послуги, за які вони заплатили свої важко зароблені грошенята. 

vpnpptp треба ставити прямо з їхньої сторінки на Google Code, принаймні в Ubuntu-вських репозиторіях їхній пакунок відсутній. vpnpptp пропонує пакунки не лише для Ubuntu, а й для Fedora, openSuse, Mandriva та PCLinuxOS.