Ліричний відступ. Колись давно я користувався стільницею KDE 3. Коли ж мій дистрибутив (в той далекий час це був Suse) перейшов на KDE 4... я поміняв і дистрибутив, і стільницю.
З тих далеких часів багато чого змінилося. Збільшилась кількість компутерів, які я так би мовити адмініструю. Основним дистрибутивом став Ubuntu, а стільницею - Gnome 2.
І якщо адміністрування 1 машинки - це цікаво, то коли їх стає більше, то... і часу на це стає потрібно щораз більше. І це стає проблемою. Не оновлювати систему - як на мене поганий варіант. До того ж якщо машинку використовую і я, то я полюбляю використовувати найновішу версію операційки. Оновлення системи теж проблематичне. Досвід підказує, що оновлення скажімо з Ubuntu 10.04 до 10.10 хоч і спокусливий, але ризикований варіант. Краще поруч із робочою 10.04 поставити 10.10 на окремому розділі і подивитися, чи 10.10 працює нормально. І лише у випадку, якщо так і є, перемикатися на 10.10. Нажаль нормально буває не завжди. На нетбуці я і досі користуюсь 10.04. Тому, що 10.10 не в стані завантажитись на акумуляторі, а 11.04 має кривий драйвер до wi-fi-йної картки.
Проблему з адмініструванням я вже давненько подумував вирішити перейшовши на дистрибутив, який розгортається (rolling). По-перше, відпадає необхідність встановлювати нові версії дистрибутиву. По-друге, якщо якийсь пакунок при оновленні поламаний, то можна відкотитись до попередньої версії.
І про перезід на дистрибутив, що розгортається я б мабуть подумував ще довго. Але на "допомогу" прийшли Unity і Gnome 3 (Gnome Shell). Останню дехто називає Gnome Hell. І щось в цьому є. Обидві стільниці сирі і не готові до використання. Вони глючні, мов продукт одного софтверного гігінта з штаб квартирою у Редмонді. До того ж вони не мають і половини функціональності Gnome 2.
Як не крути, а прийшов чам змінювати стільницю. Наразі я планую переходити на Enlightment. Він швидкий, красивий і незажраний до апаратної частини.
Тож назріла зміна і дистрибутиву, і стільниці.
Спочатку я планував переходити на Gentoo. Його особливістю є компіляція пакунків з вихідного коду на кінцевій машинці. В теорії це повинно дати деякий приріст швидкодії. За рахунок часу втраченого на компіляцію.
Але зміна дистрибутиву не означає відмову від шифрування розділів диску, великому брату доведеться спіймати облизня ;)
І тут з Gentoo у мене виникли проблеми. І справа не в тому, що лише встановлення Gentoo, - це добрячий квест. А в тому, що встановлення його на зашифровані lvm-розділи з використанням - це ще крутіший квест. Тверезо оцінивши свої шанси на успіх, я зрозумів, що справа практично безнадійна.
Тому я звернув увагу на Sabayon. Це чудо італійського лінуксобудування мені сподобалось на вигляд і майже ідеально встановилось. На відміну від Gentoo у Sabayon встановлення відбувається просто, адже вони скористались anaconda-ю.
Наразі Sabayon використовує Gnome 2, що мене дуже тішить. Коли ж вони він перейде на Gnome 3 (або й до того), я спробую перескочити на Enlightment. На щастя тут він підтримується значно краще, нід в Ubuntu.
При щоденній роботі з Sabayon-ом почали вилазити його глюки. Але детальніше про них (і як з ними боротись) я напишу трошки згодом :D
Немає коментарів:
Дописати коментар